Василь Симоненко «Моя вина…»
За лесом дым поднялся по спирали,
И ты, обиженная, встала у окна,
И слезы на глазах. А мне из далей
Печали-грусти музыка слышна…
О том, как двое молодых горячих
С любовью вспоминали месяц май,
Но из-за гордости, что ничего не значит,
Чужими стали, чувства потеряв.
У меня в сердце сгусток горя, муки,
И ты, я, вижу, каешься сполна.
Тебе на плечи положу я руки
И прошепчу: «Прости... Моя вина…»
Перевод с украинского
Владимир Туленко
Василь Симоненко
(1935 – 1963)
МОЯ ВИНА
За лісом дим підвівся по спіралі,
І ти, ображена, застигла у вікні –
На віях сльози... І осінні далі
Сумну мелодію навіяли мені.
Про те, як двоє молодих, гарячих
Палку любов зустріли у маю
І через гордість та уперті вдачі
Згубили щастя й молодість свою.
У мене в серці злиток горя й муки,
Та й ти вже, бачу, каєшся сповна.
І я кладу тобі на плечі руки
І говорю: «Пробач... Моя вина...»
25.08.1955
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531430
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 21.10.2014
автор: Володимир Туленко