Збите листя колотилось у вітрах.
Небо вимочувало місяць круглий
у своїй темряві,
як вимочує кожен з нас серце
в бордовому сиропі.
- Ну, в кого сироп, а у кого маринад,
а ще хтось венами кисіль ганяє.
До таких листя восени
пристає частіше від повільності
їхньої ходи і почуттів.
- А в чому Ти вимочуєш своє серце, милий?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531393
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.10.2014
автор: Маріанна Вдовиковська