Хронічний, роздягнутий погляд
Розлився як вулканічні сльози
Втомлені зі смаком тілесних плодів,
Визволені із розуму, розбитого посуду.
Розлитого голосу по стінам усім,
Зайди сюди та постав червоні вогні,
Бо втечуть твої очі куди вкажуть сліди.
Не сміх - почуття, терпи.
Рви сорочку на захід та схід
Проти швів та штрихів.
Проти літа й зими. Проти всіх.
Ангели твого тіла не йдуть на тепло,
А біжать на лід, падаючи з слів.
Природні образи, скажені волоси.
Відверті зголодніли від показу.
Шкіряні контури, чорно-білі вири
Захист щодо вірності не потребує доказу
Дим закриє потаємні види.
І потік по судинам розсуд,
Зваблена невинна совість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531344
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.10.2014
автор: Максим Жембровський