Ось і не пишуться вірші.Нехай.
Видно,душа натомилась і плаче.
Сльози знов сліплять і літер не бачу.
Я пила довго з дощем теплий чай.
Ось і не пишуться вірші.Кому
Я б ще хотіла їх знову читати?
Права не мала тебе я кохати...
Ти не залишиш мене знов саму?
Ось і не пишу...Сірезне буття...
Сум переїхав до мене пожити.
І на папері ми будем білити
Вірші,у котрих заберу життя...
________________________
Відболіло.Відбілило
Літо сивину.
Я для осені складала
Літери в весну.
Я для неба засівала
Зорі аж за край.
Як тебе я покохала,
Що на землі рай?
Відгромило.Віддощило.
Вітер обривав
Мої крила,що носила,
Коли ти не знав.
На шматочки розриває
Тіло й душу рве
Вітер старий,коли каже:
Любов не живе...
Відлітала.Засівала
Зорі.Ти збирай...
Іще вчора я гадала,
Що на землі рай...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531318
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.10.2014
автор: Відочка Вансель