Муркоче дощ за плівкою вікна,
Таке приємне тепле муркотіння!..
Мов десь бринить приглушено струна –
Мінорних нот мелодія осіння.
Розкішні крони виїла іржа,
Сповзла блискуча штучна позолота,
Листком обдертим зраджена душа,
Немов сирітка, тулиться до плота.
Горить багряно мокрий виноград,
У сиву мряку вибухнувши кров'ю,
Бо і його нещадний листопад
Не омине своєю нелюбов'ю.
Завихрить листя п'яна круговерть,
Награвшись, кине тліти і забуде...
Там, де життя вирує, тінню смерть
Чатує поруч – так було і буде.
Муркоче дощ, грайливе кошеня,
Бо що йому природи обмирання?
Ще буде у дерев нове вбрання,
Бо ця плаксива осінь - не остання.
Ще соками заграють гілочки,
Весна розтопить плівку захололу,
Проклюнуться, мов зубики, бруньки,
Нове життя забігає по колу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531182
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.10.2014
автор: Наталя Данилюк