І саме так ця вулиця стала моїм останнім домом. Мій прах було розвіяно на траві по якій я ходила, під деревами, які вкривали мене своєю тінню, по трояндам якими я захоплювалась. Та коли зімною попрощалиця, здійнявся сильний вітер та підняв у повітря те, що від мене лишилося. Дивлячись з гори на світ я почала залишати його. Життя яке було дійсно єдиним у своєму роді. Знаєте помирати не важко коли ви впевнені що ви жили. А я жила!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531116
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.10.2014
автор: Riz