Згадалися події на Майдані –
Лютневі ті страшні криваві дні,
Як падали, звиваючись, мов п’яні,
В обійми смерті хлопці молоді.
Не стало в когось брата, друга, сина.
Качатами їх душі по ріці…
І вірилось, народжується сила,
Котра не зрадить смерті честі ці.
Та колесо запущено гігантське
Негідності, підступності, брехні.
Ножем у спину Крим, Донецьк з Луганськом.
Регоче смерть на чорному коні!
Скількох вона убила, потоптала!
Скільком довічне горе принесла!
Міста і села на шляху змітала.
Брилою на артерії лягла.
І що ми з цього винесли усього?
До чого йдемо й з чим сьогодні в путь?
Слова, слова… Слова і більш нічого…
А сотні вбитих дій рішучих ждуть!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530976
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.10.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)