Я намагаюсь жити без тебе...Живу мріями, марними надіями...Перед людьми я справжнє стерво, сильна особистість...а десь глибоко чути крик,крик смертельто пораненої душі,змученого серця,яке з кожною миттю б`ється все повільніше...Немає тієї ниточки яка тримала Нас колись...Я щоночі плачу,інколи перед людьми зриваюсь...і хочеться кричати...але голосові зв`язки не витримають цього звуку, там стільки болі, він настільки сильний, різкий,...кричала б вічність, але б навіть за вічність не викричала ту біль яка в мене в душі...Життя іде від мене, тому що життя це ТИ, а тебе немає, тому й життя також,...отож я тільки існую...з кожним днем моя душа все більше відмирає...Адже ще один день без тебе, це ще одна смерть...а я не хочу кожного дня переживати народження та смерть...але колись це таки закінчиться...мене надовго так нехватить...знаю кінець вже близько...
P.S.Не знищуте себе коханням..ЖИВІТЬ, насолоджуйтесь кожним моментом, подихом,промінчиком сонця,...жаль в мене це не получилось...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=53051
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.01.2008
автор: Chocolate kiss...