Ти немов квітка, що виросла на небі
В твоєму волоссі пелюстки троянд
А я сам не знаю чого мені треба
Я ніби щасливий, та в думці туман
Я розвію мої мрії про темне і чорне
Я відчую коли ніч мою душу огорне
Я піду десь далеко, щоби бути щасливим
А ви залишайтеся і смійтеся щосили
А ти мене пробач, що я був не таким,
Як ти хотіла побачити сама
Як мені тепер бути добрим або злим
Та все одно колись настане зима
Де моя казка, куди вони поділась?
Й поділися кудись всі мрії мої
Моя уява від твоїх слів згоріла
І я повернувся до себе собі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530375
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.10.2014
автор: Андрій Гуцько