Я іду, журбою оповита,
Нібито, до свіжої могили,
У саду, де ми хмільного літа
Келихи кохання пригубили.
І думки мої заполонили
Спогадів яскраві самоцвіти...
Плакали невтішно полонези
У рудій осінній заметілі,
Коли ми кохання хоронили.
Любі мої, яблуньки, берези,
А тепер і ви осиротіли,
Листопаду переживши стреси...
2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530357
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2014
автор: Ніла Волкова