Я збирала своє пошматоване серце,
Розірване тобою без надмірного зусилля.
І ось. Зійшлись ми у герці –
Маленьке я і жорстоке Безсилля.
Я збирала шматки нашої любові,
Кинуті тобою у смітник.
Ти говорив мені, що хочеш волі,
А сам у іншій клітці зник.
Я розбавляла відчай у гарячій каві,
Дивлячись на свої захмарні замки.
Мої думки все ще за тобою блукали,
Зустрічаючи з Вами світанки.
Відгуло у душі буремне повстання,
Затягуються рани під шаром бруду.
Дозволь попросити тебе востаннє,
Не тікай – шукати не буду.
21.02.09.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530017
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.10.2014
автор: Озелла Радукевич