Нарешті, зникло – росами в туман…
Упало..
Щоби розвіяти той болісний обман
За мить…
Осліпнувши, я в осені весну,
Шукала…
Сльоза остання…після, наче… сну…
Бринить…
Прокинулась…навколо – цілий світ.
Зліта
Душа із викривлених тих орбіт…
Боюсь…
Той світлий промінь раптом загасить –
Літа…
Так хочу сонця щедро накосить…
Сміюсь…
Як легко на душі…Ти крила дав
Мені?
Тому мелодії тріпочуть?.. обіцяв
Колись…
Чекала довго… кригу розтоплю
В огні…
Тепер, нарешті… знову… я люблю…
Лишись…
13.10.2014.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529637
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2014
автор: Лина Лу