Ти для мене табу, а може й я для тебе... Взагалі я сильна людина, але, як жінці, мені треба випустити свої почуття на волю... Я більше не можу тримати в собі всі ці емоції та відчуття, мені треба, хоч на папері виписати все, що мене турбує!
Не знаю, чи це кохання,( хто ж знає що таке кохання?)а може це нове моє захоплення, але чому ж я тоді про тебе думаю весь час? В кожному хлопцеві я бачу тебе, я шукаю серед натовпу твої рідні очі... Я йду по вулиці, згадуючи тебе, і посміхаюсь... Коли я захожу туди, де ти, я втрачаю розум, мову! Ніколи такого в мене ще не було... Мої ноги тремтять і, здається, що я впаду... Я не можу навіть подивитися на тебе... Так, ми знайомі, але обмежуємось тільки " Привіт"... Таке наше спілкування, але і від цього я щаслива, на сьомому( ні, на сотому) небі від щастя! З однієї сторони, я хочу, щоб ти мене частіше бачив, частіше потрапляти на тоі на очі, але з іншого - я сама тікаю від тебе... І я, впевнена в собі дівчина, перетворююсь на закохане мале дівчисько! Ти на мене також ніби не звертаєш уваги і я не знаю почуваєш ти до мене щось... Ми соромимось один одного...Ти стояв біля мене, такий серйозний( коли ти такий, ти такий мужній, хоча мені більше подобається, коли ти посміхаєшся, мені посміхаєшся), але ти нічого мені не сказав... Ми соромимось один одного... Є таке прислів' я: прихований вогонь буває жаркіший. Не знаю, може це у нас, а може тільки в мене...
Ось така моя історія, може я нагадую сентиментальну наївну маленьку дівчинку, але захотілось написати те, що наболіло і не давало мені спокою!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529386
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.10.2014
автор: Марічка- Таємничка