Знову маски…
Інакші, такі ж, приховані, чи оголені.
Щоб знайти
Ту ж душу, підвішену до особи вкляклої,
Не треба бути психологом…
Обережніше
З почуттями, думкАми, пристрастями,
Переконаннями…
Влізе маска чужа в оселю твою
Зі своїми зізнаннями…
Відкриєшся…
І враз стане холодно…
Бо вона – не стала іншою,
Суть не змінилася!
А може, їй ще й погіршало збОлено...
Принишкла,
ТремтЯчи в норі затаїлася…
Жде
Свого часу, месії, видоху, осуду, вироку…
Бережи
Свою світлу душу чисту, в росі…
Маскам тихо
Шансу не дай в тобі посіяти лихо…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529197
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.10.2014
автор: Bogdan_Сhorniy