Узяв і уявив собі: я – осінь.
І що ж я бачу на своїй дорозі?
Поезія у всьому, навіть в прозі.
Та знаю, дуже скоро, вже невдовзі,
Листи мої пожухлі, у знемозі –
Опиняться на білому морозі.
Та годі про сумне! Чого я? Досить!
Насправді ж бо дощі – то щастя сльози;
А днів холодний вітер – стоголосся
Мрійливих дум, скуйовджує волосся;
Спохмуріла ясного неба просинь –
То стан душі «сьогодні»… Я – це осінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529032
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.10.2014
автор: Бойчук Роман