Закриваю вікно. Підеш вниз?
Через двері, а, може, ліворуч -
Зміниш напрям, калібри і поверх...
Навскіс
Розділяєш повітря мечем,
У очах твоїх пам'яттю зшитим,
На азот, вуглекислий і кисень.
Ущент
Розбиваєш чужий пересуд
І лишаєш суспільство без шибок
У свідомість. На входи і вихід
Плюють
Недосказанним словом розрух
І розпусти, і розбрату - братства
Вже немає - лиш сміття овацій.
А дух...
Той, щоправда, лишився - в тобі,
Але десь на карнизі, заснувши,
Все сповзає повільно із кручі
В рови.
Ти все далі - у двері. Ну що ж,
Певно, я залишаюсь - у вікнах
Треба скло замінити, як трісне,
Уздовж
І упоперек - бурям услід
Говорити вогнями у грудях...
Залишайся і віруй у грудень
І лід.
Залишайся, чи ти вже навтьоки
І повітря змішалось для всіх…
Чую раптом у гомоні криг
Твої кроки
І ласку відлиг
І цілунок Іуди у щоку…
Чую раптом
Лишитись не встиг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528726
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.10.2014
автор: Siya