Без тебе, кохана, мені не потрібні
Блискучі скарби цієї планети.
Лиш промені твої, які сонцю подібні,
Що грітимуть серце моєї комети.
Без літа твого стану осіннім деревцем,
Що листя своє жовто-гаряче втрачає.
Я хочу, щоб стала моїм ти вітерцем,
Що ніжно гілля моє колихає.
Без тебе, кохана, цією зимою,
Я дійсно дізнаюсь, що це метелиця.
Моє серце затягнеться кригою,
І навкруги все снігом покриється.
Без тебе, кохана, цією весною
На гіллях моїх бруньки не розквітнуть.
Вона для мене без цвіту стане сумною,
А стовбур і гілки без тебе засохнуть.
Не доживу я до літа без тебе, Кохана!
І промінням твоїм не буду зігрітим.
Стоятиму в полі глухому, безлистим,
І без тебе Кохана, не гоїться в дереві рана.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528641
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.10.2014
автор: Дмитро Добрий