Віють вітри, одиноко співають майстерно.
Тон композиції тліє холодний, крихкий.
Все, як по правилах школи старого сольфеджо.
Тільки похмуро розкублився вітер старий.
Плавно гребе у обійми хати́ і природу.
В ритми пісень розтанцьовує ніжним каскадом.
З легкістю вправно фарбує холодну погоду.
Краще картин, намальованих славним Рембрандтом.
Зовсім безжальний старенький дідусь хуртовини.
З гордістю прагне накликати темну грозу.
Так що готуймося, друзі, до мокрої днини.
Хлюпотом будем стрічати ранкову росу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528520
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.10.2014
автор: Марійка Гаманець