Десь там далеко на незвіданих планетах
Панує злагода і мир,
А ми у світі сталі й нервів
Будуємо свій світ новий.
Десь там далеко в морі синім
Живе від сонця променів краса,
А ми каміння кидаєм у воду -
Ніби вона така одна ?
Десь там далеко в горах височенних
Лунають ехом тихі співи,
А ми біжим поперед себе,
Забули все, що вчора вміли.
Хотіли б ми стрибнути в небо,
Нирнути враз у море синє,
На горі голосно кричати:
«Це я! Краса! Це я!»
«Це я відкрив те небо неозоре,
Це я на глибині знайшов себе,
Це я кричу у гори неосяжні,
Це я відкрив, краса, тебе!»
Ось так ми мріємо красу ту мати
В тумані моря, в небі голубім.
Самі ж біжим скоріш до хати,
Щоб заховатися у лоні снів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528451
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.10.2014
автор: Рябко Артем