Кожен вік свої має радості –
І дитинство, і юність, і зрілі роки́,
Я стою і дивлю́ся із заздрістю,
Як щасливо гасають малі дітлахи,
Хоч здаються вони безпорадними,
Та згадалось мені, як тоді
Я робив із паперу кораблики
І пускав їх по бистрій воді.
Я пускав їх легкою рукою
І летіли вітрила у сивий туман,
І маленький струмок був рікою,
І у кожній калюжі шумів океан,
І по нинішній день, через будні ці сірі
Розбивають кораблики днів каламуть,
Недарма я тоді по-дитячому вірив,
Що до справжнього моря вони допливуть.
Хай пливуть паперові кораблики,
Хай пливуть паперові кораблики
До небаченої і незнаної досі землі,
Для дорослих ці білі кораблики
І смішними були, і незграбними,
А для мене це були – великі морські кораблі.
14.04.1995
Пісня "ПАПЕРОВІ КОРАБЛИКИ"
https://www.youtube.com/watch?v=9juZRajusps&list=UU7-MKgd3LBcqwL5w8WS3cxQ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528330
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 07.10.2014
автор: Олександр Шевченко