І я – відпливу,
якщо справді зімкнулося коло.
А ти намалюєш мене, неповторну й живу.
Хтось раптом промовить:
-Надайте засудженій слово.
А слова – нема… покотилось в зелену траву.
А слова – нема…
Покотилось, розбилось, мов м”ячик.
І вже проростає крізь мене зелена трава.
Лиш пензля старого
тобі залишу на удачу.
... регочуться трави:- В засуджених слова – нема!
А слова немає…
І, значить,я знову в дорозі,
і швидкість шалена відносить мене крізь зірки.
...і ти малюватимеш вперто,
забути не в змозі,
смарагдові очі, що в серці пробили дірки.
Чи я повернусь,
як насправді розімкнеться коло?
(згубились ключі від покинутих мною дверей…)
І раптом згадаєш:
- В засуджених…. – право на слово.
...сміється Мадонна
з усіх на землі галерей…………
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528256
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2014
автор: гостя