Добраніч, мої стіни, стеля і вікна,
Лиш не відкривайте холодних снів двері.
Гаряча любов в мені зовсім не зникла,
Вона просто вже живе на цім папері.
Добраніч, сумний та безликий Амуре,
Пробач, що сьогодні тебе проклинаю.
Живу я між рим і від чаю до чаю –
Таке вже буття моє стало похмуре.
Прокиньтеся сни, близькі й дуже далекі
Та покажіть сонячні хмари й долини,
Скажіть, коли я все-таки до них лину,
Коли полечу плавно, ніби лелека…
В світи без часу і календарів, у світи,
В яких би ніколи не знав буревію
Й знайшов хоч якусь, хоч примарну надію,
Що в них, поміж хмар, житимеш і ти…
03.10.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528240
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.10.2014
автор: Микита Баян