Сонячні квіти поближче до сонця
Тягнуть голівки свої,
Наче вогнем запалали у полі
На дивовижній землі.
Досі мені не вдалось розпізнати
Їх втаємничену суть,
Їм чарівним лиш рости й розцвітати,
Хай свою радість несуть.
Повз дивовижних ніяк не пройти
Черствим, жорстоким, байдужим,
Сонячні квіти у пору біди
Віру несуть сильну-дужу.
Хочеться квітів букетик нарвать,
Тільки рука не здійметься.
Жовті гайлардії - світла печать,
Ніжна печаль в моє серце.
01. 08. 2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527972
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.10.2014
автор: Віктор Остроух