Настане час—і зміни заберуть
цю містику стрімкого упізнання
себе в чужому; випаде в кристал
між нами все й закам'яніє в «досвід»...
А, може, зачарованих сновид
танцююче підмісячне купання,
почавшись у потокові земнім,
триватиме в позачасовий простір?
Як добре—не гадати наперед,
коли загасне зустріч випадкова,
круті падіння знаючи давно,
віддатися розгойданому морю
і чути, як стихії гомонять—
до глибини сягає їхня мова!
Як хочеш—ти про все їх розпитай,
бо я про найдорожче не говорю.
Вікторія Торон
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527877
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.10.2014
автор: Вікторія Т.