Майдан. Вчора, сьогодні, завтра…

Якось  так  дивно  дивитись  на  Майдан,
Де  вже  нема  наметів,  барабанів,
Студентів,  що  без  сумнівів  й  вагань
Ішли  вперед,  а  часто  й  в  путь  останній...

Якось  не  звично  бачити  машини,
Хрещатиком  снуючи  в  шість  рядів,
Коли  «пищать»,  а  не  палають  шини,
Що  кіптяву  несуть  на  ворогів...

Якось  не  затишно  на  «голому»  Майдані
Стояти  просто  так,  в  кишенях  руки,
А  чи  сидіти  в  затишній  кав’ярні
Й  не  чути  сцени  об’єднавчі  звуки...

Не  затишно,  не  звично  й  дуже  дивно,
Хоч  розумію  –  все  так  має  бути,
Та  серце  й  підсвідомість  неупинно
За  всіх  полеглих  кличе  до  спокути...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527710
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.10.2014
автор: Віктор Погуляй