ми ковтаємо сни як пігулки від часу
ще один вузлик наступного ранку зав'язано міцно
коли мовчання більше не надихає а душить
я знаю ти щелепи щільно стискаєш
до хрускоту
бо ж мужчини не плачуть..
за нашими спинами дим зализує рани неба
і небо що ніби літак тримається виключно завдяки нашій взаємній вірі
відтепер якщо виникає потреба
я готова гасити пожежі власним тілом..
що я ще можу сказати окрім короткозорих друкованих речень?
тишею сягаєш глибше етимології істини
певно тільки тоді я б перед тобою почувалась достоту оголеною
якби повитягала із себе весь пірсинг..
крається тиждень на скибки зголоднілим і жадібним львівським голубам
не залишаючи ані крихти хвилини роздрібненої на секунди
які б я не рахувала до зустрічі
і після..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527680
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2014
автор: Майя Грозова