чекати…

Розтопити  міражі  у  солоних  сльозах  і  забути  про  все,  що  колись  хтось  сказав;
Попрощатись  і  не  обертатись  –  це  все,  що  можу  зробити  для  тебе…сьогодні.  Так,  ще  сьогодні  можу,  а  вже  завтра  буде  пізно.  Для  мене,  для  нас.  Це  все  він  –  цей  тривожний  час.  Я  не  можу  писати  і  не  можу  не  писати.  Цей  біль  з»їдає  і  змушує  завмирати.  В  серці  тремтіння…чужа  пташка  покине  твоє  небо  і  полине  у  вирій.  А  чужі  покидають?  Риторично,  незвично…  Важко  забути,  неможливо  згадати,  коли  повернешся,  я  буду  чекати…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527627
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.10.2014
автор: tacent