Вибрав я свою в житті дорогу,
Через радість, біди й каяття…
За той час молюся й нині Богу,
Коли батько вивів у життя.
У міцній руці моя долоня,
Ще юнача, хоч вже не слабка,
А у тата з сивиною скроні,
Але сильна, стружена рука.
Пригадалося дитинство, кущ калини,
Бджоли, що злітали із лотка
І слова назначені для сина,
Зберегли мене від жебрака.
Головне, чого навчивсь у тата,
Що мені в житті він заповів…
Україну шанувати свято,
Берегти на старості батьків!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527353
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.10.2014
автор: Віталій Назарук