Навчіть мене більше не кохати, не дарувати людям частинку себе. Хочу забути це почуття, щоб більше не відчувати як від мого серця відривають шматочок за шматочком, але не заміняють їх власними. Бажаю не звичкати до людей, не відкривати їм свою душу, тому що так важко позбутися звички, а душа так і не очищається від чорноти і зневаги.
Дайте льоду, дайте каміння! Подаруйте сили, щоб змагатись з собою, щоб забути про свої емоції. Мрію про шанс, чкий дасть можливість знищити кохання в серці. Хай це почуття залишиться для справжніх його цінителів. Мені ж воно ні до чого. Це просто зайва деталь механізму почуттів, дефект, який заважає рухатись далі. Це як апендицит, який не виконує жодної функції, але раптом дає про себе знати і потребує негайного видалення.
А ще після кохання залишається розчарування, яке в душі створює суцільну порожнечу.
Знову доводиться посміхатись, а насправді так хочеться кричати до болю в грудях, сповзти по стіні і плакати.
Ніколи більше не дозволяйте кохати, залиште нагадування про біль і розпач. Зачиніть моє серце на мільйон замків, закуйте в кайдани, заморозьте чи замуруйте. Робіть з ним що завгодно, мені воно більше не потрібне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526946
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.09.2014
автор: Just another