Візьми крило, я поділюся, чуєш?
Візьми собі. У мене цілих два.
Я відірву. Бо знаю, забинтуєш,
І моя рана стане ще й твоя.
І моя кров перетече до тебе,
У твоє серце, запульсує там.
Бо зрештою, частину ваших ребер
Віддав для нас ще пра-пра-пра Адам.
Бо там, на небі, кожне ціле серце
Було колись розділене на два.
І хтось тобі додасть до кави перцю,
А я – цілунок й трохи молока.
Бо я в твоїх руках себе рятую
Від приморозків, старості й біди.
Поклич мене, і я тебе почую,
Куди б мене дороги не вели.
Цінуй мене, я віддаю для тебе
Своє крило. Тримай мене, лети.
Люби мене на всю безмежність неба.
Піднось до сонця. Тільки не впусти.
28.09.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526444
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2014
автор: Альбіна Кузів