Хижак

   Надвечір'я,  сідало  осіннє  сонце  і  його  останні  вечірні  промінчики  через  вікно  ще  зазирали  до  кімнати.  Біля  широкого  дубового  столу  стояло    декілька  стільців  -  близнюків.  На  один  із  них,  той,що  стояв  увесь  освітлений  ще  теплим  сонячним  промінням,  вона  і  присіла...На  самий  краєчток.Тиша...  Тиша...Удар  був  настільки  несподіваним  і  сильним,  що  її  голова  відлетіла  від  тіла  не  декілька  метрів,  а  саме  тіло  було  просто  розчавлене!  Те,  що  залишилося  від  тіла,  було  одною  брудною  масою...За  все  треба  платити,  все  колись  закінчується...  -  Бабусю,  бабусю!,-  радісно  закричав  хлопчина  років  десяти,-  Я  муху  вбив,  що  тобі  так  надокучала!Хлопчик  двома  пальчиками  обережно  підняв  голову  мухи  з  підлоги  і,розмахуючи  ляпачкою  як  самурайським  мечем,  побіг  на  кухню  показувати  свій  "трофей"...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526298
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.09.2014
автор: Віктор Погуляй