Коли тобі тихо й самотньо,
Коли набігає смута -
Хай б'ється в тобі сьогодні
І тихшає мертва мла.
І гладшають твої крила,
Чистішає терен очей.
Ти квітко моя, щаслива
Осінніх сирих ночей.
В тобі мої мрії й сльози.
В тобі мій самотній зов.
Тебе оминають грози,
У тебе гаряча кров.
І квіти цвітуть і в'януть,
І тихо конають дні,
Нехай нас живі пом'януть
Й присвятять слова стальні.
* * *
Я не писатиму багато,
Їхня кров на моїх руках.
Моя тиха зсумована мати
Спить як сизий побитий птах.
І не знайде вона мене в полі,
Не притисне до рукавів.
Мої хлопці сталеві в бої
І холодні в смутний завій.
І тримають мене окови
Ваших слів і ангельських сурм.
І тернове й макове поле
Повне сліз і печальних дум.
І так тяжко мені й самотньо
І обняти нема кому.
Тихо нині й туман-вільготно
В цьому храмі вини й тортур.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526201
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.09.2014
автор: Єва Lemberg