Сон дрімотою поманив,
та й почвалав дурити інших.
Не сплю... рахую баранів...
Вже з тисячу чи може й більше
нарахувала. Ці стада
аж в голові уже мекечуть...
Десь тихо крапає вода...
Ось... ніби сон бере за плечі...
Так солодко... блаженна мить...
на хвильку очі я зліпила...
Та раптом, як загуркотить,
мов барани протупотіли...
От клятий холодильник! Вб'ю!
Цей дід гарчить чим далі гірше.
Ну що ж, чайочку я поп'ю,
немає сну – то буде віршик.
27.09.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526140
Рубрика:
дата надходження 27.09.2014
автор: Світлана Моренець