Ми всі колись помре́мо.
От просто так, без спецефектів,
Без пафосу, епічних саундтреків,
Не як в кіно, а тихо і буденно.
Це трапиться колись, а може й за хвилину...
Не бу́де драматичних сцен і філософських монологів,
І там, на смертному одрі, до нас дійде які ми ло́хи!
Як ми розмінювались на дурниці без упину...
Так от, кіна не буде, розумієш?
Бо саме ТИ поганий режисер!
Бо жити треба не колись у мріях, а уже. Тепер!
І щоб не бу́ло потім жаль себе за те, що дієш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525910
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.09.2014
автор: Замріяна...♫