Де мої крила? Чому нема вітру?
Хоча би вітрила, напнути човну
І мати ту силу, незвідану досі!
І в небо злетіти!
Я в небі лечу!
Цю мить відчуваю,
Ту саму, що зараз.
Не прагнути завтра,
Ні вчора вертать,
А мати шалене, не вбивче бажання
Щомиті літать! Кайдани скидать!
І бачити світ, в панорамі любові,
Без затхлого смороду клоунських слів
І вірити в те, що політ мій не в стіну
І знати напевно, що долечу.
У п’єсі не грати, що днем називають,
Не мати кайданів та знати мету…
Свободу і волю здобуту у крові
В кулак я зажму і не відпущу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525599
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.09.2014
автор: Андрій Толіч