Стишена хода моя з роками,
Дихання у грудях вже не те…
Вже давно ні тата, а ні мами,
Пам'ять залишилась – це святе…
Фото їхнє завжди де ікона,
Їм молюся, Боже, як Тобі…
Господи, молитимусь до скону,
Бо мої батьки були святі.
Бо не злим зростили чоловіком
І любов щепили до хреста,
Воїном ростили - не безликим,
Вибирали Музу для вірша…
Як мені не достає їх, Боже,
Радість – це внучата і вірші,
Муза поруч і синочок тоже,
Все це найрідніше для душі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525520
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.09.2014
автор: Віталій Назарук