ПАРАЛЕЛІ, МЕРИДІАНИ

                                                     І
Ми  –  за  служіння  нації,  народу,
та  у  борні  за  щастя  і  свободу
і  ці  путі  торуємо  не  там,
де  у  шуканні  течії  і  броду
новації  поезії  бомонду
слугують,  ну  хіба  що,  небесам.
Але  живемо,  наче,  не  на  дні.
А  люди  гинуть,  тануть  у  тіні́.

                                                 ІІ
Інтрига  побутує  на  обмані.
І  поки  дух  звитяги  не  помер,
ідемо  у  майбутнє.  У  тумані
ще  невідома  істина  тепер.
І  що  було  і  буде  –  не  байдуже.
І  поки  є  ще  сили  –  стоїмо́.
Дарами  володіємо  не  дуже,
але  за  волю  душу  віддамо.

                                           ІІІ
Уже  не  хочу  бачити  тебе,
коли  не  біля  себе  уявляю.
І  гасне  день,  і  небо  голубе
осінньою  палітрою  линяє.
Твоє  своє  усе  мені  чуже.
Полуда  дня  оманою  упала.
О,  інше  небо  не  убереже
мою  осінню  істину  зів’ялу.

                                             ІV
Неумолимо  насуває  ніч
із  далини  минулої  неволі,
і  не  жаліє  голову  із  пліч
зачаєна  опричнина  юдолі.
А  із  Росії  все  іще,  –  ла-ла.
Її  неправда,  а  могили  наші.
І  очі  двоголового  орла
налиті  кров’ю.  І  регоче  Russia.

                                               V
І  убиває  в  небі  ідіот
ознаки  Homo  і  ім’я  –  народ,
моє  минуле  і  майбутнє  наше.
Надії  мало,  що  чекає  –  краще.
У  небесах  дрімає  Саваот.
Під  небесами  мало  що  нового,
окрім  до  болю  свого,  неземного,
ім’я  якому  –  вічний  патріот.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525401
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.09.2014
автор: I.Teрен