Хіба нам потрібно говорити про свободу, коли її варто мати . От так ми й жили. Разом у повній свободі, мали "Chevrolet"́ та трохи євро, нам мабуть окрім розвитку було мало, що цікаве хіба, що цунамі та трохи білого вина з рибою. Довго сміялись та слухали старі пластинки, вони виглядали вечорами особливо, ніби, то не просто якість пластинки з невідомою нам музикою , а справжні шедеври. Після них ти грав, було не сказано, коли твої пальці так строго торкались фортепіано. Ти часто показував свою акторську майстерність, на то годинами варто було дивитись, талановито було. Обожнюю тобі читати, навіть тоді якби варто читати тобі всю книгу. Ми, мабуть, романтики, особливо то було коли ти був втомленим, люблю тебе втомленого. Яка там романтика, там була свобода, ціную твою свободу, але не більше ніж свою, так ми і справді любили одне одного за дозвіл на право, на своє право. Отак ми й жили, разом, у нас був настільки зручний дім, щоб часто його називала «дім
просто неба», ми зустрічали світанки з мелісою, яка гірчила в роті та малювали нас по-різному. Ми не жаліли грошей на бензин, кілометри для нас заміняли будинок, а кафе біля рогу стало рідним. Були з тобою настільки схожі, що навіть джинси здавалось дерті однаково, хоч були дні коли сукні, підбори та смокінг заміняли їх на пару годин, ми були
вірні своїм улюбленим джинсам. Кожного місяця 12 числа ми йшли з тобою на танці, впевнена, що так як ми то робили, не вмів ніхто. Потім їхали до «просто неба», вмикали фільм, здебільшого комедії, а після чим дужче бігли дивитись на вулицю ставали на 40 хвилин під зорепадом і кожен думав просто своє, тому що у нас була свобода і у кожного своя. Зустрічали світанки, говорили то мовчали. Знаєш, іноді думаю, що все таки, жаль, що ми бачились лишень по середам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524948
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.09.2014
автор: Anna Goletiani