Ніколи від інших не варто чекати,
Що лід розійдеться, що гордість впаде.
Напхай собі в вуха прокладок із вати,
Тоді твого щастя ніхто не вкраде.
Вже в соте обпікся і все ще вагаюсь,
Кому відкриватись, кого обійти.
Лиш потім чомусь наодинці я каюсь.
Лиш з ранами в серці вже далі піти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524861
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.09.2014
автор: Андрій Конопко