Прокинулась поетова роса,
Холодним вересневим перламутром
І піднялись високо в небеса,
Хмаринки білі кучерявим хутром.
Поет не спав, радів своїй росі,
Ішов босоніж по траві холодній
І Музи виглядали звідусіль,
У золотому сарафані моднім.
І він писав, щось креслив і писав…
Злітало листя кленове додолу,
Роса сріблилась і поет не спав,
Він сів спочити під стару стодолу.
Залюбувався, думав, мудрував…
Берізка нову одягла оправу,
Зігрілись ноги, а поет писав,
Тиснув до серця Музу золотаву.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524781
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.09.2014
автор: Віталій Назарук