Я любитиму Тебе довго-довго,
поки слово" довго" матиме сенс і буде словом,
поки захід на нас у око своє помідорово
не перестане глипати.
Потім передам його Тобі у спадок,
дивися йому просто в зіницю і не забувай про мене,
поки я вже без слів, без тіні ходою така степенна
піду десь і подінусь...
і від того, що ніби ділить світ на до і після,
як той горизонт, що як тетива натягнувсь і свище,
я колись заховала всі пісні Тобі і слова на горищі,-
то шукай їх, але не знаходь надто рано,
моя мила, маленька панно,
моя доця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524760
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.09.2014
автор: Маріанна Вдовиковська