Україна – моя душа,
Заполохана та смілива.
Вона бавить і спокуша,
Наче, юне дівча вродливе.
Босоніж блукає в гаях,
І купає ніжки у росах.
Розлива життя по краях,
Що рясніють у її косах.
Україна – моя любов,
Несповите дитя в колисці,
Колискова з людських розмов,
Що зображують живописці.
Її щастя і її біль
Я тримаю в своїх долонях,
Бо воно життя мого сіль -
Біла сіль, що блищить на скронях.
20 вересня 2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524656
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.09.2014
автор: Белка Владимировна