Не буває вічних речей.
Час повільно виводить все з ладу.
Як крізь пальці вода протече,
Так довіра обернеться в зраду.
Наче літо, любов пролетить.
Почуття, наче зірка, погасне.
Рана з часом переболить,
А потворне стане прекрасним.
Тимчасова самотність пройде.
І здригнеться оте незворушне.
Та не зникне лиш згадка про те,
Як колись тобі плюнули в душу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524423
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.09.2014
автор: Іван Блиндюк