набрати диму в пакети
у сумки половити його
і вивісити на сонце -
най висохне від моїх запахів
аби тільки в голові диму не було
бо він марний
як усі ті сни
що бачилися зі мною
у поїздах
перевернутих
уверх дном
беззмістовними спогадами
змістовними недіями і
несловами зовсім
ковтаю заковтую
прожовую усе
і випльовую назовні
бо зайве
бо більше
нема більше ніколи
ніколи не буде більше
дим назавжди розсіється
розсмокчеться з-під пальців
понадриває нігті
але таки зникне
як і всі
як і те
чого не було
і що було
що було?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523850
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.09.2014
автор: Олеся Новик