Струна. ж. .

Струна,  загіркло-солонава
В  душі  стриноженій  заграла
Та  піднеслась  понад  поля,
Під  саму  неба  просиняву
І  заридала  враз  земля.
А  з  нею  покотились  сльози,
Із  піднебесся,  через  грози,
В  найнизовішу  глибину.
В  блакитнооких  плесах  озер
Заливши  сіру  сивину.

І  серця  стукіт  заглушила,
Собою  тіло  полонила  -
Ніяк  не  випручатись  тут,
Душа  ж  вхопилася  за  крила,
Позбавилась  життєвих  пут.
Струна,  загіркло-солонава  -
Майбутня,  невмируща  слава
Свободолюбних  щирих  душ.
Надія  ж  ніжно-зеленава
Вже  Перемоги  грає  туш!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523816
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.09.2014
автор: Алеха