Я вже сам втомився від своєї сумної оповіді під назвою "Інфаркт", як і від суму від перипетій, які зараз переживає Україна, як і від свого шкутильгання по життю під тягарем хвороби. Захотілося повернутися до тих часів, коли ми були переконанні, що життя прекрасне, що ми щасливі, бо народилися та живемо в найкращі часи в найкращій країні світу. Мені простіше за все зробити таке - повернутися до розповідей про свій досвід робити несподівані речі близьким, і не тільки, людям.
Отже, продовжуємо посміхатися.
Б.1.2. Складний сценарій
Це окремий та самостійний шмат роботи, який включає в себе пошук ідеї, розробку її, виготовлення не тільки самого сценарію, а і всіх атрибутів до нього, передбаченим цим сценарієм, і, нарешті, втілення його в життя.
В моїй практиці було декілька таких сценаріїв, але краще за все показати обсяг та суть такого сценарію на прикладі святкування 50-річчя з дня народження архітектора Городського Валерія Яковича, з яким я тоді працював разом в науковому секторі санаторно-курортного проектування Київського НДІПмістобудування.
Сценарій передбачав включення всіх працівників сектору в святкування, а також виготовлення портрету ювіляру (це був офорт), орденів і медалей та відповідних положень до них, а також відповідних літературних гуморостичних "виробів".
Сектор розташовувався в двох кімнатах, що і було обіграно сценарієм. Він був реалізований наступним чином.
1. Через хвилину після того, як ювіляр прийшов на роботу, а це відбулося в 10:00, а не в 9:00, як звично, всі співробітники миттю зібралися в кімнаті, в якій Валера Якович не сидів.
2. По моєму сигналу всі вишикувалися в потилицю один до одного та святково вступили в кімнату, де Валера вже встиг стати біля свого робочого столу. Порядок слідкування був такий:
- Женя Кривобоков, тоді аспірант, з дарунком в руках;
- науковий співробітник Сисоєва Тетяна Юріївна з квітами в руках;
- науковий співробітник Таня Шовкопляс з портретом ювіляра в руках;
- науковий співробітник Світлана Бродецька з орденами та медалями, які живописно розташувалися на подушці, на якій ювіляр кожний день сидів за робочим столом;
- я з Наказом в руках.
Наш шеф Тамара Федотівна Панченко гордо сиділа за своїм робочим.
3. В кімнаті всі вишукалися в ряд перед ювіляром. Я зачитав Наказ. В процесі читання С. Бродецька прикріпляла ордена і медалі на груди (і не тільки!) ювіляра. Після кожного прикріплення - цілунок.
4. Після закінчення читання Наказу Т.Ю. Сисоєва вручила квіти ювіляру. З поцілунком.
5. Таня Шовкопляс вручила квіти і теж поцілувала.
6. Женя Кривобоков вручив дарунок та потиснув руку ювіляру вище ліктя!
7. Я об'явив офіційну частину закінченою.
Підступні жінки обмалювали обличчя Валери відбитками губ, що і було передбачене сценарієм, а він був неймовірно вдячний. Валера завжди володів гарним почуттям гумору, тому все це він приймав ейфорійно. Безумовно, він зажадав, щоб була фотокартка, на якій він стоїть обвішаний орденами та медалями в оточені колег. Його прикрашав і нагрудний знак "Від куржінок" - малось на увазі "від курортних жінок", натяк на наше поле діяльності. Так цей негідник умудрився тихо підмалювати в середині слова літеру "в", що ми побачили тільки тоді, коли надрукували фотокартки.
Ескізів медалей та орденів у мене не збереглося, але у себе в архіві я знайшов два літературних опуси, які і наводжу. Один - в межах цього тексту, другий - окремо.
ПРИКАЗ № 50
от 29 мая 1977 года
по поводу кандидата архитектуры Городского В.Я.
29 мая 1927 года у известного украинского рускоязычного поэта еврейского происхождения Якова Городского (входил в когорту фундаторов украинской советской литературы) родился безвестный мальчик.
Дальнейшая жизнь этого мальчика, нареченного Валерием, показала, что лавры папы будут использоваться им только в кулинарных целях.
По этой причине указанный мальчик начал искать свой путь в жизни и стал архитектором, позже - кандидатом архитектуры с литературным уклоном.
Найденный им талант максимально расцвел в стенах вверенного здесь института.
Старший научный сотрудник, кандидат архитектуры, архитектор Городской В.Я., показав себя образцовым проектировщиком, а затем и научным сотрудником, образцовым общественным деятелем, а затем и семьянином (по справкам из отдела кадров за ним скакания в гречку не числится, официально)
НАГРАЖДАЕТСЯ:
- Медалью за взятие Минска (место работы после окончания архфака КИСИ);
- Медалью за освобождение Карпат ( в научном смысле);
- Медалью за объединение Черноморского побережья Крыма (курортное дело);
- Почетным знаком "Вечный редактор" (стенгазеты);
- Большим орденом "Почетный яйцеметатель" (было дело в ресторане "Театральный" при застольи в честь получения премии);
- нагрудным знаком "От куржен".
В связи с вышеизложенному ПРИКАЗЫВАЕМ:
1. Вывесить тов. Городского Валерия Яковлевича при входе в сектор.
2. Рабочий день 27 мая считать не рабочим, а городским.
3. Наградить тов. Городского В.Я. пятьюдесятью поцелуями и поручить их виподнить на челе юбиляра:
- от администрации - тов. Клюшниченко Е.Е., зам. директора по науке;
- от парторганизации - тов. Гавею А.Ф., зам. секретаря парторганизации;
- от профсоюзов - тов. Вандаловской Е.И., член профкома.
Недирекция.
ПРИМЕЧАНИЕ
Официально дирекция института не поздравляла в приказе юбиляра и никаких премий не выдывала.
*******
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523649
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.09.2014
автор: Левчишин Віктор