Хто ж осліпив, тебе Росія!?
Та не бува ж така «месія»!
Знову танки та гармати…,
Плаче жінка, плаче мати…,
Напівсирітки лишаються!
«Брати» стріляють – не вагаються…,
Існує фах такий - вбивати…?
А чи була у терориста – мати?
Дитину жінка народила…,
І на життя благословила…,
Носила на руках та годувала…,
Що вбивцем стане син – не знала…,
А якби знала – задушила…,
І прощення у Бога попросила…,
Нехай поглине вічність душу темну…,
Щоби життя не марнувать даремно…
10.08.2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523347
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.09.2014
автор: Ніколь Авілчаду