Стоїть калина, заквітчана у грона,
І тихо вітер листям шелестить,
І ніжно він лоскоче мої скроні,
А серце знову завмира на мить.
В чеканні цім стою я цілу вічність
Хоч в сутінки давно загорнуте село
Я знаю ти прийдеш до мене милий
Щоб там не сталося і щоб там не було
Калину зірвуть й листя пожовтіє
Настане незабаром лютая зима
Кохання наше буде жити вічно,
Без тебе я, як човник без весла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523283
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.09.2014
автор: Ніна-Марія