Від вибуху злітає жовтий лист у синє небо,
Із ним парить душа, відірвана від тіла…
Зловіть її, верніть у гімнастерку хоч хто-небудь,
Їй тільки двадцять два… «Матусю…», - шепотіла…
Труну не відкривають… Тиша рветься криком жінки…
Колона слідом йде, героя проводжають…
Кораблика складає він з роздертої сторінки –
Душі плисти й плисти по хвилям чорним жалю…
Герой! Йому це треба? Мріяв юний про кохання,
Про усмішки дівчат, про пору золотисту,
Що оcінь ця з війною буде перша і остання,
І зовсім не гадав, що буде в ній – затісно …
Труну не відкривають…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523241
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.09.2014
автор: Олена Камінська