Він її в снах побачив,
Він закохався в видумки свої,
І він щоранку плаче,
Чому, питається це тільки сни?
Він відчуває тугу,
Коли, здається, що вона тужить,
Він забуває другу,
І без омріяної знов не жить.
Від сонця очі пряче,
І від людей тікає, від усіх,
Вона ж для нього значить,
Вагоміша чим весь цей грішний світ.
Кохаючи примару,
ЇЇ у снах як долю він шукав,
Не вірив він у правду,
Вона не та, даремно він блукав.
11.09.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522775
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2014
автор: ulin44